Складно зараз уявити країну без системи Prozorro. Або без відкритих реєстрів юросіб, судових рішень, даних про міський транспорт. Але всім їм немає ще й п'яти років. Liga.net і TECHIIA продовжують розповідати про 8 технологічних революцій в Україні за час незалежності. Сьогоднішні герої — відкриті державні дані і API. Як вони змінили наш побут, бізнес і політику?
Трішки історії
З приходом нинішнього президента на Банкову слово «діджіталізація» зазвучало з кожної праски. За лічені роки влада зібралася оцифрувати Україну з головою. Здавалося б, смартфони вже є у більше, ніж половини українців. Але є кілька «але».
По-перше, треба покрити країну інтернетом — стаціонарним і мобільним. По-друге, політики, експерти і співчуваючі сходяться на думці: загнати державу в смартфон не вийде, поки не буде наведено порядок в базових реєстрах, а населенню не буде відкритий максимум даних. Сам міністр цифрової трансформації тримає питання на контролі.
Так це зараз, в 2019-му. А ще в нульових про необхідність відкривати держдані говорили одиниці. Не те, що навіть про якісь електронні порядки. Навіщо, коли в країні інтернету толком немає?
Олексій Вискуб - перший заступник міністра цифровий трансформації:
«В цілому, сфера відкритих даних в світі — досить молода. Це сучасна концепція, яка передбачає, що всі дані, які накопичує держава (крім тих, що з обмеженим доступом) повинні бути доступні для вільного використання громадянами і бізнесом».
Лише в 2011 році, коли у людей з'явилися перші айфони і боязка надія на 3G, Верховна Рада зробила перший формальний крок — прийняла закон «Про доступ до публічної інформації». Завдяки йому, українці змогли безкоштовно отримувати публічну інформацію від державних органів.
Норма з'явилася, але ось сама інформація не поспішала. Процес заглух аж до Революції Гідності. Потім курс на Захід і необхідність солідаризуватися з Європою штовхнули можновладців вперед.
Восени 2015 року Кабінет міністрів ухвалив доленосну постанову №835. Згідно з ним державні структури зобов'язувалися опублікувати певні набори даних в форматі відкритих. Три сотні реєстрів і баз даних уряд розпорядився відкрити для українців. Формати описуються там же.
Паралельно в Україні запустили майданчик для держзакупівель Prozorro. У грудні вона була передана на баланс держави. Практично відразу її ідейний натхненник Макс Нефьодов почав ділитися неймовірними цифрами економії на тендерах.
Євгенія Клепа - виконавчий директор 1991 Open Data Incubator:
«Відкриття даних і API для будь-якої компанії — це гарна іміджева історія. Так вона показує свою прозорість, дає ресурс для появи нових проектів. Аналогічна ситуація з держреєстром. Держава, відкриваючи дані, які можуть бачити і використовувати населення і потенційні стартапи, отримує великий бонус в загальній картині світу».
У 2017 році уряд збільшив список необхідних до відкриття наборів даних вдвічі. А в цьому квітні список знову помітно розрісся — з 616 до 887. Оновлена постанова тепер визначає процедуру, завдяки якій можна стежити за ходом опублікування наборів.
Відкриті дані — це, власне, що? Скани постанов суду? Текстові документи?
Взагалі це будь-яка інформація, яка має суспільну значимість і користь. Але просто викласти в загальний доступ мутні картинки з засідань міської ради не вийде. Дані повинні бути в машинозчитуваному форматі. Тобто інформаційні системи повинні мати можливість спокійно їх витягувати і використовувати без участі людини.
Куди держава виливає набори даних?
З серпня 2018 року діє оновлений національний портал відкритих даних — data.gov.ua. Там кожен охочий може скачати потрібний йому набір — наприклад, щодня оновлюються реєстри юросіб і судових рішень. Зараз на порталі майже 19 000 різноманітних пакетів — від запасів вугілля в Україні до, наприклад, списку храмів Дрогобича.
Просто бери їх і роби свій стартап!
Треба сказати, за лічені роки Україна відзначилася відразу в багатьох рейтингах відкритості. У 2016 році — на 31 місці в Global Open Data Index, обійшовши Індію, Італію та Словаччину. У 2017-му набрала 47 балів і зайняла 17 місце з 30 в Open Data Barometer — проект, який оцінює якість реалізації держполітики в сфері відкритих даних. Тут же Україну відзначили на другому місці серед країн, що досягли найбільшого прогресу за останні чотири роки. Правда, свіжих досліджень вже давно не було.
На думку Олега Крота, співзасновника холдингу TECHIIA, дані потрібні тоді, коли ти:
а) хочеш використовувати їх для контролю населення, громадської думки і державних фінансів в своїх цілях. Це актуально для авторитарних держав і, на щастя, це не про Україну.
б) хочеш використовувати їх в бізнес-діяльності — і заробити за рахунок більшої поінформованості, спрощення своїх бізнес-процесів і т.д. Це розвивається пропорційно зростанню малого і середнього бізнесу, а також поліпшенню добробуту громадян. Хоча і тут Україна поки не на найміцнішій позиції.
До чого ж призвело і призводить відкриття даних в Україні?
У цьому місці журналісти і розслідувачі в один голос скажуть «працювати стало легше!». Для ЗМІ та антикорупційних ініціатив реєстри юросіб, майнових прав, декларацій, ДФС — як повітря. Зібрати досьє на людину та/або компанію стало в рази простіше і швидше. А скільки цікавих тем і інсайтів таїть в собі судовий реєстр... Або виставлені на загальний огляд мільйонні тендери Prozorro.
Але це журналісти. А що ж з відкритих даних всім іншим?
Олексій Вискуб
перший заступник міністра цифровий трансформації
«Це відкриває божевільні перспективи для забезпечення прозорості держави, розвитку зручних сервісів для громадян, розвитку бізнесу і, в цілому, формування нової потужної індустрії даних — це нові робочі місця і нові професії».
Тобто, якщо глобально — плюс в економіку. Наприклад, за словами заступника міністра цифровий трансформації, в ЄС ринок відкритих даних оцінюється майже в 60 млрд євро. У нас ціляться хоча б в чверть цієї суми.
Тут варто нагадати дослідження Київської школи економіки та британського Open Data Institute, яке показало, що в 2017 році відкриті дані принесли економіці України понад $700 млн, або 0,67% ВВП. Дослідники напророкували, що якщо обороти не зменшувати, то до 2025 року можна збільшити цю частку майже до 1%.
А якщо більш приземлено, то користь все та ж — можна швидко помітити рейдерство в документах, про яке раніше можна було місяцями нічого не знати. Генплани, дані про черги дітей у дитсадки, міські бюджети, ремонтні роботи, будівельні паспорти... Та й антикорупційні розслідування активістів прямо або побічно, але позитивно відбиваються на добробуті українців.
Звичайно, відкриті дані про державні закупівлі — далеко не панацея від всіх шахраїв, як розповідає в ефірі Чуток CEO ProZorro Василь Задворний. Він згадує випадок в Тернополі. Щоб не йти на відкриті торги, тамтешні ділки “нарізали” дорогу по 20 метрів і уклали 50 прямих контрактів на її ремонт, вклавшись по кожному з них в допороговий рівень.
Але ProZorro, проте, забезпечує державі просто величезну економію в закупівлях. За оцінками Задворного — близько $1 млрд щорічно. «Це близько 25-30 млрд грн на рік. Притому, що сама майданчик не отримує ні копійки з бюджету», — каже Василь.
Найближча аналогія того, як функціонує ProZorro, — це Бессарабський ринок. Постачальники, щоб брати участь в торгах, сплачують збір. Дохідна частина державного майданчику — 60-70 млн грн на рік. Чистий прибуток мінімальний. І велика його частина теж йде до держбюджету.
Нарешті, мало хто замислюється, але навіть відстежити тролейбус або трамвай на карті тут-і-тепер — теж заслуга відкритих даних. Органи місцевого самоврядування публікують маршрути і динамічно оновлюють інформацію про геолокацію сотень транспортних засобів в реальному часі. Так в транспортних додатках почали їздити крапочки і стрілочки. А ми перестали мерзнути на зупинках в невіданні. Або, принаймні, тепер знаємо, скільки залишилося мерзнути.
Так, додатки
Це один з головних ефектів відкритих даних. Тут доречна метафора. Уявіть собі поле з соняшниками. Використовувати їх можна дуже по-різному. Один просто збере і зробить декоративні квіти. Інший — видавить масло. Третій — змолотить і розсортує насіння.
Так і з інформацією. Українці швидко почали перетворювати сирі державні терабайти в корисні сервіси: сайти, мобільні додатки або навіть звичайні боти.
Євгенія Клепа
виконавчий директор 1991 Open Data Incubator
«Тільки у нас, в 1991 Open Data Incubator, за три роки випустилось більше 160 стартапів в різних інкубаційних програмах. Ці проекти і використовують державні відкриті дані, і генерують частину самостійно».
Список сервісів, які, так чи інакше, працюють з офіційними реєстрами, наборами, API, вже досить великий і продовжує рости. Напрями можуть бути найрізноманітніші.
Для бізнесу і розслідувачів працюють YouControl, Опендатабот, сервіси ЛІГА: ЗАКОН, ClarityProject, Dozorro, 007. Причому колись вони починали з простих досьє на компанії і аналізу закупівель. Але чим більше відкривається нових наборів, тим складніші моніторинг і аналітика стають доступні.
Судову інформацію упорядковують Суд на долоні, Прецедент і інші. Проект NORA оцінює досьє гравців будівельного ринку, щоб мінімізувати ризики. Портал CoST Ukraine моніторить ремонт українських доріг на предмет чиїхось інтересів. А майданчик Donor.UA завдяки відкритим даними МОЗ перевіряє запаси донорської крові.
Близько року тому ми разом з проектом Tapas розповідали про декілька кейсів, які реалізувалися завдяки відкриттю і впорядкуванню даних від державних і міських структур.
На думку Сергія Мільмана, засновника і CEO сервісу YouControl, відкриті дані — це вже успішний кейс для нашої країни. Вони точно вплинули на культуру ведення бізнесу в Україні, а громадян зробили більш обізнаними. Доступність даних спонукає підприємців до більшої відповідальності за свої вчинки.
І не тільки підприємців. Компаніям, працюючим з відкритими даними, вже є, що пригадати з цього приводу. Наприклад, в Опендатабот виділяють три значущих «відкриття»:
1) Реєстр боржників по аліментах. Це дозволило людям моніторити себе і знати, що їх не випустять за кордон. І, відзначають в компанії, за останній рік, кількість неплатників зменшилася.
2) Реєстр нерухомості. Це реальний спосіб скоротити кількість злочинів з нерухомістю. З одного боку, це дозволяє стежити за статусом своєї нерухомості і швидко реагувати, якщо щось пішло не так, з іншого — уникати шахраїв при купівлі та оренді житла.
3) «Окрема перемога — це заборона на видалення компаній. Саме завдяки відкритим даними нам вдалося зрозуміти, що деякі компанії зникають з реєстру. Багато з них були пов'язані з рейдерством», — згадує Дарина Даниленко, директор з комунікацій Опендатабот. Також в цьому році з ініціативи сервісу президент Зеленський підписав закон про протидію рейдерству, в який увійшла заборона на видалення компаній.
Потроху змінюється ситуація і з іншими службами.
«В Україні 1 млн українських компаній з податковими боргами, а їх загальна сума перевищує 81 млрд грн! Борги перед державою мають одну неприємну властивість — накопичуватися в геометричній прогресії, особливо якщо про них нічого не відомо самому боржнику», — розповідає Ольга Таранова, директор напрямку бухгалтерських продуктів і сервісів компанії ЛІГА: ЗАКОН.
За її словами, щоб отримати інформацію про податковий борг компанії або підприємця, потрібно було бути дуже підкованим в цих питаннях. Комерційні сервіси теж не могли витягнути цю інформацію і пояснити її зрозумілою мовою користувачам — УКРІНФОРМ тримала її закритою. Але нещодавно податкова почала відкривати доступи до своїх API. Це вже вдалося інтегрувати в сервіси і бот-бухгалтер від ЛІГА: ЗАКОН.
Однак, як каже Ольга Таранова, поки що інформації, яку можуть отримувати компанії з кабінету УКРІНФОРМ, недостатньо для розуміння повної картини всіх розрахунків з державою.
Які ще завіси держава відкриє? І які хотілося б бізнесам?
Один з найбільш невідкладних наборів на сьогодні — фінансова звітність, вважає Сергій Мільман з YouControl. Вона потрібна для можливості оцінити реальну фінансову стійкість партнерів, уникати шахраїв, банкрутів. Також, за його словами, потрібно відкрити статути компаній, щоб розуміти повноваження керівника.
Окрема історія — інтероперабельність. Це давнє питання зв'язності держреєстрів.
«Потрібно впровадження наскрізних ідентифікаторів, які б супроводжували компанію або ФОП у всіх реєстрах. Це дало б можливість максимально точно зрозуміти причетність компанії, наприклад, до судових справ і уникати ситуацій, коли якісь важливі дані ховаються», — стверджує Мільман.
На думку Ольги Таранової з ЛІГА: ЗАКОН, державі в напрямку відкритих даних ще належить попрацювати з митницею — це досі окремий і дуже закритий світ. Компанію також цікавить сегмент подачі звітності держкомпаніями-бюджетниками. Як каже Ольга, у них є всього кілька програм для цих цілей, а у відкритому доступі немає розуміння вимог і умов для виходу на цей ринок.
Олексій Вискуб
перший заступник міністра цифровий трансформації
«Відкриття пріоритетних даних, як і інші антикорупційні реформи, на 100% залежать від політичної волі. На момент призначення нового уряду в серпні цього року рівень виконання постанови 835 (яке, нагадаємо, регламентує, які набори повинні бути відкриті — Ред.) був на рівні 43%. Це дуже негативний результат».
Чиновник каже, що зараз у фокусі уряду — відкриття найкорисніших даних для громадян і бізнесу і антикорупційних даних. Серед них:
- повне відкриття бізнес-реєстру (Мін'юст)
- кадастрова карта (Геокадастр)
- карта адміністративно-територіального устрою України (Мінрегіон)
- дані охорони здоров'я (МОЗ)
- злочинність (МВС)
- якість повітря і прогноз погоди (Гідромет)
- топографічні карти
- розклад громадського залізничого транспорту (Мінінфраструктури)
Із зовсім свіжого — Національна служба здоров'я відкрила дані про реформу охорони здоров'я. А днями в парламенті пройшов перше читання важливий законопроект по суміжній темі — електронні публічні реєстри. Як резюмував заступник голови Комітету ВР з цифрової трансформації Єгор Чернів, не потрібно буде збирати довідки по різних органах влади, держава сама повинна про це перейматися. Також українців будуть зобов'язані інформувати, якщо хтось запитає інформацію про них. В цілому ж, роботу держреєстрів повинні оптимізувати і прибрати зайве.
Олег Крот
співзасновник холдингу TECHIIA
«Самі по собі дані — нова нафта. І перспективи розвитку цього ринку — колосальні. Але, як і у випадку з нафтою, якщо тобі нічого заправляти, то як би цінна і корисна не була нафта — тобі до цього немає діла».
Так що «третя технологічна революція» ще далека від свого завершення. Та й, мабуть, її неможливо завершити. Але коли відсоток належних до відкриття держданих перевалить хоча б за 70, для України це вже буде перемога.
Оригінал статті за посиланням .
