«Не бачу сенсу»: як подолати кар’єрну кризу та чому не варто одразу звільнятися

«Не бачу сенсу»: як подолати кар’єрну кризу та чому не варто одразу звільнятися

Тетяна Волошина, HR Business Partner холдингу TECHIIA, ділиться, що варто і не варто робити, якщо у вас кар'єрна криза.


Тетяна Волошина, HR Business Partner холдингу TECHIIA

Це могла б бути чергова колонка про 5 лайфхаків для поведінки під час кар’єрної кризи. Або мотиваційний спіч про те, як не треба робити, коли «накриває» на роботі. Але мені хочеться поговорити про інше:

  • чому варто розмежовувати вигорання і кризу
  • чого точно НЕ варто робити, якщо вас зацікавив цей текст
  • які опорні точки допоможуть на вашому кар’єрному шляху

Спойлер. Головна думка колонки – орієнтація на внутрішній відгук. Як маленьку вправу пропоную вам пошукати внутрішній відгук прямо зараз. Та думка статті, яка вас зачепить (обрадує, розсердить, засмутить), напевно є найціннішою на поточному етапі. Спробуйте звернути на неї особливу увагу і поміркувати, що це означає для вашого життя та кар’єри.

А чи все зі мною нормально?

Криза – це перехід між станами. У цей період, короткий або довгий, старі сенси вже не допомагають, а нові ще не сформовані. Бонусом є пошук – зазвичай болісний – відповідей на питання «Хто я і навіщо це все?».

На роботі це може виглядати так. Людина працює, їй подобається те, що вона робить. У компанії цінують, дають нові завдання і можливості для зростання посади і зарплати. Зовні все благополучно. Так може минути рік, три, десять. А одного разу людина починає з’їдати себе питанням «Навіщо я тут і що залишу після себе?».

Кризи в кар’єрі нерідко збігаються з віковими кризами, описаними в класичних працях з психології розвитку.

Наприклад, Ерік Еріксон називає період з 26 до 60 років дорослістю, протягом якої людина шукає відповідь на питання «Що я можу запропонувати наступним поколінням?». На цей період припадають два поворотних моменти:

  • Криза чверті життя. Пов’язана з вибором життєвого і кар’єрного шляху.
  • Криза середнього віку. Людина визначається, чи так вона прожила минулі роки, як хотілося. Доводиться переоцінити свої бажання і ресурси, відпустити нездійсненне і побудувати плани щодо того, що ще можливо встигнути.

Крім екзистенціальних турбот вистачає соціальних: економічні проблеми, пандемія, родинні потреби. Підштовхують «успішні люди» з соцмереж. Навколо тисячі професій і потенційних можливостей, які приходять і йдуть.

Ми змушені щодня вибирати і від чогось відмовлятися. А це боляче. Як наслідок, у переважної більшості читачів цієї колонки хоча б раз за останній рік промайнула думка: а чи не засидівся я в своїй професії?

Тому те, що вас «накриває» раз на пару років або частіше, НОРМАЛЬНО. Не чекайте, що це закінчиться. Швидше ви потроху звикнете робити вибір з меншою кількістю страждань.

Криза чи вигорання?

Чи можна поставити знак «дорівнює» між кризою і вигоранням? Після сотень кар’єрних консультацій я визначила для себе, що це не цілком коректно.

Вигорання на роботі часто є результатом того, що порушений баланс «брати-давати». Яскрава ознака – емоційне і/або фізичне виснаження. Людина активно вкладається в світ, але розучується підживлюватися від нього: помічати себе, відпочивати, одержувати підтримку.

Наприклад, ви дуже довго ігнорували внутрішнє питання «Навіщо?». Воно стало фоновим, а ви вперто багато працювали далі, вірячи, що новий сенс прийде сам собою. Потім і енергія закінчилася, і сенс не прийшов. І розбиратися, в кому і в чому проблема, вже немає сил.

Тому головне, що ми робимо при вигоранні, – лікуємося. Тобто відпочиваємо, відновлюємо внутрішню батарейку. Паралельно вчимося підтримувати баланс «я-світ», щоб не залітати в нове вигорання так само просто. Комусь для цього вистачає дисципліни, іншим допоможуть короткострокові консультації з психологом або тривала робота з психотерапевтом.

Якщо ж людина якісно відпочила, але сенсу так і не розгледіла, можливо, йдеться все-таки про кризу.

У кризі енергія є. Її головна ознака – тривога, наш природний супутник при будь-якому виборі. Ви відчуваєте внутрішнє тремтіння, розрив між старим і новим або декількома новими дорогами – і не знаєте, куди йти. Можна перетворити цю тривогу на страждання і самоїдство. А можна витратити її на дослідження нових граней себе і зміни.

Головне – не вірити в міф «У мене все погано, тому я знайду покликання – і стане добре».

Що варто і не варто робити при кар’єрній кризі

Розберу кілька шкідливих стереотипів при кризі і «пошуках покликання» – і їхні корисні замінники.

Звичайно, якщо ви авантюрист за вдачею і/або від ваших різких поворотів не залежать близькі, ви навряд чи прислухаєтеся до рекомендацій нижче. З іншого боку, такі люди рідко шукають рекомендації :)

1. Не поспішайте звільнятися, якщо у вас немає подушки безпеки

Під подушкою безпеки я маю на увазі грошові накопичення, які в ідеалі дадуть вам можливість не працювати від трьох місяців. Інший, більш залежний варіант – допомога близьких.

По-перше, для більшості людей в кар’єрній кризі звільнення «в нікуди» – це великий ризик зайти в глухий кут. Щойно гроші закінчаться, людина буде виходити на роботу не куди хоче, а куди може.

По-друге, якщо ви змінюєте професію на ту, яка очікувано дасть вам більше сенсу, то напевно спочатку матимете менший дохід. Щоб не довелося різко міняти стиль життя і звички, варто підготуватися морально і матеріально.

Що ж робити натомість? Можна сходити у відпустку. Але повноцінну. Максимально переключитися з поточної діяльності і поспостерігати за різними професіями з позиції «Що ще я міг би дати світові і взяти від нього?».

Ще одним варіантом поділився мій колега з TECHIIA. Якщо через кризу в кар’єрі він хотів звільнитися, то спочатку встановлював собі випробувальний термін на 2-3 місяці. За цей час він намагався спробувати можливості, до яких раніше не добирався. В одній з компаній після кількох таких «випробувальних термінів» він протестував усе, що хотілося, і переконався, що краще не стало. Зате розширив компетенції, які стали в нагоді на наступному місці.

Я в таких випадках ставлю собі питання: за яких умов я готова залишатися? Якщо відповідати на нього чесно, стає зрозуміло, що робити. Наприклад, я йшла до керівника, просила щось поміняти або питала, що можливо зробити з тим, що мене не влаштовує.

2. Не поспішайте приймати рішення про звільнення у відпустці або одразу після

Це пастка. Напружені емоції вляглися, і здається, що прекрасний добрий світ підтримає в усьому. Але це не гарантовано.

Є сенс дати ідеї визріти – це не відбувається за день-два. Вам знадобляться хобі, навчання або додатковий заробіток у цікавій для вас галузі. Це легкий і безпечний варіант спробувати нове. А ще лакмусовий папірець бажання: наскільки ви готові віддавати іншому заняттю найцінніше, що у вас є – час.

Пошук цікавої ніші може тривати роками. Одного разу в групі з кар’єрного консультування я запитала колег, як і коли вони зрозуміли свою спеціалізацію. Виявилося, багато, як і я, усвідомили СВОЄ тільки через 5-6 років у професії.

3. Не розмивайте фокус

У кризі людину може розгойдувати з одного боку в інший – від піврічного ретрита до відкриття своєї компанії. Особливо якщо людина – мультифункціонал. У морі можливостей може бути дуже складно прийняти рішення.

Моя рекомендація – вибрати конкретну проміжну мету в одному з напрямків і тотально в неї вкластися. Наприклад, поспілкуватися з п’ятьма представниками бажаної професії, щоб глибше її зрозуміти. Або пройти вступний курс. Або знайти ментора.

Я вчилася на юриста, але до закінчення університету список цікавих мені професій виявився таким: журналістика, редакторська справа, SMM, HR. Особливо подобалася сфера HR, але я не дуже вірила, що зможу, тому ходила на різні співбесіди. Сил ішло багато, а ефект – нульовий. Тоді мій хлопець порекомендував: «Не ходи нікуди, поки тобі не зроблять оффер на HR-позицію».

Виявилося, якщо не розсіюватися, то залишається ресурс на нестандартні рішення. Крім резюме, я підключила знайомства і рекомендації, звернулася до лідерів думок. Через три місяці без конкурсу потрапила в свою першу компанію.

Для тих, кому важко вибирати. Іноді важливо зробити крок навмання, щоб не залишатися в підвішеному стані. Якщо ви не вгадали з першого разу, то так чи інакше вийдете до того, що подобається найбільше. Решту варіантів можна залишити як хобі або запасні.

Ще рекомендую звернутися до профорієнтолога. А краще до кількох, тому що у кожного з них професійний погляд обмежений певними напрямками.

4. Не поспішайте звинувачувати в усьому професію

Криза і вигорання зовсім не обов’язково говорять про те, що вам пора в іншу професію.

Наприклад, причини можуть бути внутрішніми: людина регулярно себе «їсть», а компанія взагалі ні до чого. Або сімейна криза проектується на кар’єру, і зміна роботи нічого не вирішує.

Якщо ж підозра падає саме на роботу, то, можливо, питання в контексті, в якому ви перебуваєте. Наприклад, компанія вичавлює соки зі співробітників, але мало дає взамін. Або вам не підходить напрямок діяльності. Або стиль управління керівника.

На консультаціях я пропоную людям описати ідеальну роботу. Це низка питань про те, якими ви хочете бачити діяльність, керівника, робоче місце, колег. Якою бачите свою роль в компанії.

Це працює як контраст – проявляються «точки болю». Наприклад, проблема не в занятті, а в порушених контактах з колегами або в недореалізації можливостей.

Припустимо, людина зрозуміла, що не подобається власний функціонал. І думає: «Зараз я поміняю професію, почну з нуля і буду розвиватися». Рекомендую оцінити можливості прямо там, де ви вже знаходитеся. Яку користь можна принести компанії і водночас придбати новий досвід?

Часто кар’єрне зростання відбувається, коли людина виходить за межі «що я можу взяти» до «що я міг би зробити».

У кризі загострюється питання цінності – і про цю цінність можна думати в контексті компанії. Ви можете робити те, що вам відгукнеться і що потрібно компанії, але до чого ні в кого руки не доходили. Win-win.

Є ще один надійний спосіб – запитати. Особливо якщо ви не розумієте, куди хочете рости, але відчуваєте потенціал. У розумній компанії вашу ініціативу підхоплять.

Отже, не шукайте «покликання» тільки тому, що всі шукають. Запуск чогось більшого йде від азарту, гри, інтересу.

Висновки

1. Кризи настають, щоб ми знайшли нові грані себе і використовували їх собі і світу на благо.

2. Не поспішайте звільнятися – шукайте можливості там, де ви є, досліджуйте, прислухайтеся.

3. Головний критерій, треба вам щось чи ні – енергія. Не зважайте на популярність і самовмовляння. Важливий спокійний, але виразний внутрішній відгук.

4. Тривожитися від множинних виборів і хитатися між ними – нормально. Важливо не розхитувати себе спеціально, а шукати додаткові можливості для свого досвіду і доходу.

5. У сучасному світі важливо тримати руку на пульсі. Але не хапайтеся мертвою хваткою за можливості. Вивчайте, розглядайте, пробуйте. І дозвольте собі відмовлятися від непотрібного.

Оригінал статті на rabota.ua.

Підписатися на новини
Останні новини
5 способів підтримати себе на позиції керівника.
21.09.2021
У Кропивницькому провели благодійний вечір задля збору коштів для пацієнтів обласної дитячої лікарні. Відвідувачі заходу зібрали 51 тис грн – стільки ж для лікування дітей передала «Фундація Течія».
17.09.2021
Apple дозволила користувачам відключати збір даних про себе. Як це вплине на маркетингову індустрію і те, що нам показують в рекламі?
16.09.2021