Турнір WePlay! Dota 2 Tug of War: Mad Moon. Фото: WePlay Esports
В Україні нещодавно визнали національним видом спорту кіберспорт. Як можна порівнювати «розваги на дивані» зі звичайними віджиманнями? Про це канал Україна 24 поговорив із засновником одного з найбільших кіберспортивних холдингів у Східній Європі Олегом Кротом.
КІБЕРСПОРТ – ТЕПЕР ОФІЦІЙНИЙ ВИД СПОРТУ В УКРАЇНІ. ЩО ЗМІНИТЬСЯ?
– Кіберспорт – тема, яка в Україні не дуже широко обговорюється. Хоча тепер кіберспорт визнаний в Україні національним видом спорту. Як це розуміти? Для мене футбол – це національний вид спорту. Кіберспорт – якось не дуже. Ні?
– Я думаю, нам потрібно відійти від ідеї того, що спорт – це обов'язково про фізику, штангу, досягнення, стрибки і так далі. Тому що спорт краще сприймати в розрізі змагань і змагань будь-якими вміннями, які необов'язково включають у себе фізичну підготовку.
Кіберспорт – це досить популярна, визнана змагальна тематика. Визнання його спортом лише дає йому ті ж можливості, які є у стандартних, звичних нам видів спорту.
– Якщо я граю в «танчики», я спортсмен?
– Дивлячись як. Якщо ти граєш у футбол, ти теж не спортсмен. Якщо ти тренуєшся, готуєшся до змагань і робиш це частиною своєї серйозної підготовки, тоді спортсмен. Якщо ти з друзями вийшов ввечері пограти в футбол або кидати в кільце баскетбольний м'ячик, ти ж від цього спортсменом не стаєш?
Як і в традиційному спорті, у кіберспорті ми можемо розрізняти як аматорський рівень, виключно розважальний, так і професійний.
– Хто лобіював прийняття кіберспорту на національному рівні?
– В Україні існує три федерації. Одну створив Артур Єрмолаєв, другу – Ваня Данішевський. Третя – Українська асоціація кіберспорту, куди я входжу і куди входять всі великі гравці в Україні, включаючи Сашу Кохановського, мене, Рому Романцова, Віталія Волочай з Maincast, Олега Рибалко, Женю «древніми» в кіберспорті. Але моя думка, що наша асоціація, яка була створена влітку, вплинула трохи менше на процес прийняття кіберспорту як виду спорту. Безумовно, кожен, хто є в асоціації, докладав зусилля.
Наприклад, у мене ще 5-6 років тому була активна спроба зробити кіберспорт національним видом спорту. Я навіть дізнався про такий вид спорту, як петанк, як вони все це проводили, які документи готували. Ми починали спілкуватися з міністрами, але вони не бачили в цьому ніякого профіту для себе.
– А хто зараз, до речі, зацікавився?
– Це була спільна ініціатива. Я мало брав участі в цьому проекті. Це більше внесок Вані Данішевського і Артура Єрмолаєва, чималий внесок Олександра Кохановського. Саме в такій послідовності я би ставив. Далі всі решта.
– Хто з міністрів зацікавився в цей раз?
– Думаю, що це була спільна історія між Міністерством спорту, з яким я спілкуюся мало, і, чесно, не знаю всіх функціонерів там, і Михайлом Федоровим, Міністром цифрової трансформації. Ось він проявляє реально щиру цікавість до всіх інноваційних штук. З усіх міністрів, з якими мені випала честь спілкуватися, він мені здався людиною, яка дійсно може привнести щось цікаве і нове.
– Що нового це дає Україні і що нового дає самим спортсменам?
– Ці статуси дозволяють, по-перше, користуватися державною підтримкою. Мова не про «дайте нам грошей, і ми щось проведемо», а про те, що в держави є певні об'єкти. Якщо держава може допомогти їх виділити для проведення українських чемпіонатів з кіберспорту, це прекрасно. Адже в Міністерство молоді та спорту входить Палац спорту і НСК Олімпійський. Якщо оператор WePlay Esports, Starladder або Maincast проводитиме український чемпіонат, він ніколи не набере спонсорів, щоб орендувати Олімпійський. Це фізично неможливо, поки що немає такої можливості. Проте, Олімпійський простоює. Так дайте – ми популяризуємо, проведемо, включимо в програму проведення цього турніру програми із соцреабілітації, програми з отримання професії людьми з обмеженими можливостями. Грубо кажучи, ми не можемо провести комерційно ефективний івент внутрішньоукраїнський з використанням Палацу спорту або Олімпійського. Але якщо держава допоможе, можемо. Має сенс? Має!
– Як організовують футбол, розумію, а як – кібертурнір на Олімпійському?
– А на Олімпійському проходив кібертурнір. Проводив Starladder. У них дуже класно вийшло. Вони проводили чемпіонат по Counter-Strike, якщо не помиляюся. У центрі поля вони встановили монітори, посадили людей по периметру, зробили в кулуарній частині тематичні зони.
У Палаці спорту теж проводилося кілька івентів. Палац спорту сам по собі як концертний майданчик ідеально підходить для кіберспорту. У тебе є трибуни, є центральна консоль, куди ти можеш повісити чотири екрани, додаткові екрани, в центрі встановити невелику арену, де безпосередньо будуть сидіти кіберспортсмени. У додаткових приміщеннях можна влаштувати тематичні зони, місця для інтерв'ю, для автограф-сесії цих команд. Привезти топових зірок, вони поспілкуються з місцевою аудиторією, дадуть автографи. Це класна історія.
– Для спортсменів зрозуміло – вони отримують майданчики. А що це для держави?
- Можливість взаємодіяти з аудиторією – мені здається, це номер один, про що має думати держава. Тому що, заперечуючи, наприклад, захоплення молоді комп'ютерними іграми або заперечуючи вже професійний рівень цього процесу, ми просто втрачаємо контакт з молоддю і все.
Якщо держава підтримує, значить, вона може впливати на меседжі, які несе кіберспорт. Значить, ті ідеї, які держава хоче донести до аудиторії, легше буде доносити – якщо держава не буде заперечувати інтереси цієї аудиторії, визнані в усьому світі, нешкідливі, а багато в чому навіть корисні. Через цю комунікацію буде намагатися поговорити з аудиторією, наприклад, про той же здоровий спосіб життя.
Можливість взаємодіяти з аудиторією – мені здається, це номер один, про що має думати держава
АУДИТОРІЯ КІБЕРСПОРТУ В УКРАЇНІ
– Близько 20 мільйонів людей в Україні дивляться футбол. А скільки дивляться кіберспорт?
– Якщо брати Україну конкретно, то, за приблизними оцінками, близько 2-х мільйонів. Менше, ніж футбол – футбол у нас набагато популярніший. Але кіберспорт швидко набирає темп. І не забуваємо, що школа футболу, популяризація футболу в Україні має історію з багатьох-багатьох десятиліть. Якщо говоримо про історію кіберспорту, то мова йде про 15-20 років максимум.
З плином часу, скоріше, в діапазоні 10-20 років, у кіберспорту є шанс переплюнути футбол за ключовими показниками. Це кількість людей, які слідкують за чемпіонатами, які беруть участь у якихось молодіжних лігах; кількість грошей у вигляді заробітних плат, у вигляді рекламних контрактів учасникам ринку.
У чому особливість? В історії і молодості кіберспорту. Якщо ми візьмемо зараз юнака у віці 20 років, то він напевно захоплюється комп'ютерними іграми. Якщо ми візьмемо людину 30-річну, не факт, але швидше за все. 40 років – навряд чи. 50 – скоріше ні. 60 – зовсім ні. При цьому ми розуміємо, що всі ці віки люблять, розуміють і в якійсь мірі готові дивитися футбол, баскетбол, класичні види спорту. Кіберспорт вони просто не розуміють. Коли вони росли, не було комп'ютерів або в них не було доступу до цих комп'ютерів. Тому з кожним роком кіберспорт буде отримувати все більше і більше фанатів.
Чому я думаю, що він із великою ймовірністю переплюне класичний спорт? Легкість інтеграції. Для того щоб займатися спортом класичним, тобі потрібно докладати серйозні фізичні зусилля. Щоб повторити удар Мессі по воротах, потрібно приділити божевільну кількість часу тренувань. У той же час у кіберспорті, коли ти подивився, як Dendi "качається" в лісі (я розумію, що це не для всіх зрозуміла фраза, але, грубо кажучи, як він розвиває свого героя протягом ігрового матчу), то повторити ці елементи ти можеш прямо сьогодні ввечері.
Я грав зі своїми друзями в баскетбол, футбол, коли мені було вже за 30. І зібрати 5-10 мужиків в одній точці в Києві – це майже нереально. Діти, дружини, робота, втомився, фізично не готовий, спекотно на вулиці, мало залів, ще щось. Комп же є у кожного. Ти сідаєш у будь-яку програму для групових чатів, пишеш своїм хлопцям "go-go". Я так роблю. У мене навіть дружина грає. Ми граємо в Heroes of Newerth – це щось подібне до Dota 2.
– Коли ти сидиш за компом, це не дуже добре для здоров'я – на відміну від футболу на вулиці, наприклад.
– Я б не ставив «спорт = фізична активність». Тому що мода на фізичну активність не дорівнює моді на спорт. Якщо ми будемо відверті один з одним, то професійний спорт – це взагалі не про здоров'я. Та кількість сил, травм, препаратів, які доводиться приймати, щоб спортсмен став the best of the best, взагалі ніяк не корелює зі словом «здоров'я».
Мені здається, кіберспорт, зокрема, обов'язково має зайняти позицію пропаганди здорового способу життя: «Хлопці, не паліть, не пийте, займайтеся в тренажерних залах».
Я приїхав до Каліфорнії, де ми зараз досить багато працюємо. Я почав худнути й займатися спортом. Тому що побачив, як моєю вулицею бігають дідки. Ну, це з моєї точки зору, тому що там вони вважаються активними 65-70-річними молодими хлопцями, які виглядають реально краще, ніж я. Вони худіші, більш підтягнуті. Коли я витягав 25-кілограмову гантель, побачив дідуся, який бере вагу в півтора рази більше. І я зрозумів, що насправді я перебуваю в місці, де мода гарного тіла, доброго стану фізичного здоров'я, знаходиться десь на дуже високій позиції.
Мені здається, кіберспорт, зокрема, обов'язково має зайняти позицію пропаганди здорового способу життя
ЯКА ВИГОДА ВІД КІБЕРСПОРТИВНИХ ГОТЕЛІВ?
WePlay Esports Arena Kyiv на території столичного ВДНГ. Фото: WePlay Esports
– Нещодавно кіберспортсмени придбали готель «Дніпро» за $40 млн. Чи можливо відбити ці кошти?
– Одним кіберспортом – ні. Готель декларується як Esports Ready Hotel. Тобто мова не йде, що заробляти він буде тільки на кіберспорті. Це звичайний готель, у якому будуть всі необхідні сервіси, пов'язані з готелем. Просто вони хочуть дати додаткову привабливість готелю за рахунок того, що будуть геймер-орієнтованими.
З моєї точки зору, це історія, яку дуже складно спрогнозувати, наскільки великий ефект це принесе. Але бізнес на тому і будується: ти у щось віриш, вкладаєш – і або пролітаєш, або заробляєш.
– Ти – співзасновник великого холдингу. Ти сам міг би купити готель «Дніпро»?
– Саме від кіберспортивного холдингу? Ні, однозначно. Справа в тому, що ця тематика мені близька. У нас у холдингу є проєкт, який буде реалізовуватися протягом наступних кількох років. Ми б його почали реалізовувати на початку цього року, але, на жаль, завадив COVID.
Поруч зі своїми аренами ми вирішили побудувати два невеликих кіберспортивних готелі. У нас є кіберспортивна арена на ВДНГ, і оскільки ВДНГ розташований на кордоні Києва, то поруч є вільні землі, які підходять під будівництво невеликого готелю. Це, скоріше, був би бутик-готель, в якому було б 150, не більше, номерів, приблизно 20 тренувальних кімнат для команд і додатково – тренажерний зал, басейн, уся необхідна СПА-інфраструктура.
Ми чудово розуміли математику цього процесу. Наприклад, ми знаємо, скільки компанія WePlay Esports зараз витрачає на розміщення спортсменів у інших готелях. Відповідно, всі ці контракти ми могли відразу ж передати до свого готелю. Крім того, ми розуміємо, що з запуском арени кількість людей, яких потрібно буде розміщувати в Києві, у нас виросте в рази. Тобто ця кількість грошей від WePlay Esports буде надходити в цей готель. І ця кількість грошей вже сама по собі робила цей об'єкт прибутковим, хоч і з невеликою маржею.
З огляду на вищесказане, ми бачили в бізнес-плані: окей, він обслуговує арену, він ще і Esports Hotel, ми можемо його рекламувати на Booking серед відповідної аудиторії, вікової категорії. Ось ти приїжджаєш до Києва, в тебе молодіжний класний готель. Ми однозначно не хотіли робити його Esports Only, ми хотіли робити його молодіжним, ігровим. Плюс ми б використовували його для своїх арен, для розміщення гравців, які постійно приїжджають до Києва виступати. Або для талантів.
– І скільки вклали інвестицій у такий готель?
– У нас вийшло $3,5 млн. Це невеликий бутік-готель, який би відповідав необхідним параметрам.
Поруч зі своїми аренами ми вирішили побудувати два невеликих кіберспортивних готелі
ЗІРКИ, ГОНОРАРИ, ТУРНІРИ І «ТУСОВКА»
– В Україні є відомі футболісти. Чи є в Україні відомі кіберспортсмени?
– Звісно. Насправді Україна досить відома у світі як кіберспортивна держава. За великим і дивним збігом обставин в Україні знаходиться кілька найбільших кіберспортивних операторів, організацій, які проводять турніри, розробляють програмне забезпечення, забезпечують продакшн для світових топових івентів.
Також у нас шикарні хлопці в кіберспорті. Почнемо з того, що перші зірки в кіберспорті від України були Льоша «White-Ra» Крупник з Одеси, Михайло «HoT» Новопашин з Warcraft III. Зараз усі знають, що найкращий гравець у світі по Counter-Strike - це «s1mple», киянин.
– У світі?
– Так, з огляду на те, що зараз Counter-Strike збирає найпрекрасніші показники за переглядами за всю історію існування, це велике досягнення. Команда NaVi була першим чемпіоном, і це The International, чемпіонат світу з Dota 2.
У нас дуже багато кіберспортсменів, які не просто вийшли на світовий рівень – вони кращі на світовому рівні.
– Які кіберспортивні зірки приїжджають в Україну?
– По-перше, це ведучі. Так як є три досить потужних оператора – WePlay Esports, Starladder і Maincast – то до них регулярно приїжджають або гравці, які беруть участь у турнірах, або провідні, тому що трансляцію зазвичай потрібно вести двома мовами. І англомовні таланти приїжджають з усього світу.
– Хто це може бути, ми їх знаємо?
– Якщо ми говоримо про Dota або CS, то такі імена, як Slacks і Sheever – це дуже відомі ведучі, яких обожнює аудиторія, яких поважають, зокрема, і гравці. Кайл Фрідман зараз працює в Києві, досить відомий кіберспортивний функціонер.
– А скільки взагалі становить бюджет одного турніру в Україні?
– Усе залежить від турніру. Якщо великий – від декількох сотень тисяч доларів до мільйона-півтора. Більше ніж мільйон-півтора економічно просто не має сенсу. Якщо ми говоримо про невеликі івенти, можна їх провести за $100-200 тисяч.
– Як багато їх може бути в Україні?
– З огляду на кількість різних ігор – не тільки футбол, а й баскетбол, хокей, крикет – можемо говорити, що такі івенти можуть проходити майже кожні вихідні або два-три рази на місяць. Якихось буде більше, якихось менше, якісь будуть проходити паралельно. Якщо ми беремо вихідні, то не виключено, що в ці дні будуть проходити якісь змагання з футболу або баскетболу. Точно так само ми можемо дійти до того, що в тиждень кіберспортивних турнірів проводиться 2-3.
– Є такі люди, які приїжджають з однієї країни в іншу, щоб подивитися кіберспорт?
– Безумовно. Якщо ти фанат Манчестер Юнайтед, ти ж їдеш.
– Ну, я там дивлюся на людей, а не на екран.
– Це не тільки дивитися. Спортсмени приїжджають, дають автограф-сесії. Багато з них, особливо найбільш медійні, спілкуються з аудиторією, їх можна зустріти, з ними можна поговорити. Зрозуміло, вони обмежать час, який ти зможеш у них забрати, але однозначно це медійні особистості.
– Тобто такий собі кіберспортивний туризм? Або це тусовка?
– Безумовно, і туризм, і тусовка. Ти приїжджаєш на рок-концерт, слухаєш через такі ж динаміки, як у твого комп'ютера – в чому тут сенс? Це відчуття, це атмосфера, це знаходження в групі людей, таких же, як ти, які захоплюються цим. Адже люди в кінцевому рахунку хочуть емоцій, хочуть бачити, не як людина била по м'ячу, вони хочуть побачити енергію натовпу, хочуть чути атмосферу на стадіоні, хочуть робити ці смішні хвилі.
– Скільки заробляє кіберспортсмен, якщо він грає на досить пристойному рівні?
– Дуже велика різниця, як і в шоу-бізнесі. Якщо мова йде про напівпрофесіоналів - $700, $1000, $2000. Усе залежить від твоєї медійності. Якщо ти даєш інтерв'ю, стрімиш при цьому від себе якісь посібники для навчання як грати, ведеш за собою аудиторію, бренди з тобою працюють - ти можеш заробити $10 000, $15 000, $20 000. Якщо ти просто вийшов пограти, програв, засмутився і не давав автографи, це інша історія.
– Тобто кіберспортсмен – це медійна особистість?
– Однозначно. Як футболіст, баскетболіст. Багато з них заробляють не стільки за рахунок заробітної плати, скільки за рахунок рекламних контрактів. Тут та ж історія. Є Twitch, на якому ти можеш пострімити, залучити аудиторію, отримати гроші за рекламу. Є бренди, які готові з тобою інтегруватися. Є кіберспортсмени (з того, що я знаю), у яких зарплати близько $45 000 - $50 000.
– Які можуть бути призові гонорари?
– Уже десятки мільйонів доларів. За перше місце – $15-17 млн доларів. Це поки рідкісний випадок. Один раз на рік з Dota 2. Але чемпіонати, де загальний призовий фонд – $1 млн, а за перше місце дають $300-400 тисяч – це вже історія, яка є кожен місяць.
– Це вже можна порівняти з гонорарами спортсменів на змаганнях?
– Дивлячись яких. У нас же є мегазірки, які отримують $25 млн на рік. У кіберспорті поки такого немає. Але так, уже принаймні категорія одна.
Насправді Україна досить відома у світі як кіберспортивна держава
БІЗНЕС НА КІБЕРСПОРТІ
– Українські олігархи цікавляться кіберспортом? Може, вкладають гроші?
– Не знаю жодного випадку. У моєму розумінні олігарх – це людина, яка колись дуже грамотно всіма правдами і неправдами приватизувала якусь кількість держвласності і змогла за рахунок цього побудувати свій бізнес.
– Ну, іноді вони ведуться на якісь модні фішки.
– Як правило, це люди настільки старої формації, що їм звичніше вкладати в real estate, тобто якісь більш зрозумілі їм речі. Нерухомість, який-небудь завод купити або в крайньому випадку десь розкласти гроші по іноземних юрисдикціях. Вони, швидше за все, займаються профільними активами. У жодного з олігархів немає профільних медійних активів.
– От цікаво, скільки взагалі заробляє компанія WePlay? Який дохід на рік, наприклад?
– Оборот останнього року близько $30 млн, заробили $1,4-1,5 млн. Просто є купа показників, які розрізняються: до оподаткування, після оподаткування і так далі. Тобто маржинальність у нас поки невелика, але оборот зростає. Найважливіше – ми розуміємо, як цю маржинальність збільшити.
Ми будуємо арени не просто так – ми розуміємо, на яких івентах робимо гроші. Розуміємо, що якщо кожен раз ми не будемо орендувати якесь приміщення і не будемо кожен раз туди приганяти купу обладнання, кожен раз монтувати, демонтувати, а будемо це мати готовим блоком, який може працювати кожні вихідні ідеально, то безумовно ми розуміємо, що витрати падають, прибутковість залишається, кількість виробленого контенту може рости. Відповідно, цей показник може зростати – і так далі.
– Якщо брати в загальному дохід гравців України, скільки це буде?
– Якщо ми говоримо про компанії, які знаходяться в Україні, включаючи NaVi, Maincast, Starladder, усіх великих функціонерів, то може добігти до $100 млн при бажанні. Не впевнений, що буде $100 млн. $70-80 млн у вигляді revenue.
– Наскільки швидко ця цифра зростає?
– У нас приріст рік до року в останні три роки 700%. Багато в чому за рахунок інвестицій. Ми зі своїх прибуткових бізнесів направили гроші у WePlay, що розвивається. За рахунок цього змогли виробляти більше контенту і легко рости.
– Тобто це бізнес, який дуже швидко зростає?
– Так.
– Де зараз реклама коштує дорожче – на телебаченні або в кіберспортивному медіа?
– Для українського бренду? Як і раніше, на телебаченні. У рази. Тому що, як і раніше, телик сприймається українськими брендами як щось більше мейнстрімне, більш популярне, ніж кіберспорт.
Зростання кібераудиторії продовжиться в основному за рахунок зростання кількості людей, які цікавляться. Ще 10 років тому кіберспортивна аудиторія і 100 млн не мала. Десятки мільйонів людей максимум, вони були дуже розрізнені. Станом на кінець цього року, я думаю, будемо мати близько 500 млн. Прогнози говорять про те, що за три роки збільшення аудиторії відбудеться на 50-70%. Значить виросте ціна реклами, кількість рекламних проявів, плюс багато брендів не приходять у кіберспорт, тому що він поки ще маленький. Тому аудиторія буде збільшуватися, буде пропорційно збільшуватися прибуток, множачи на коефіцієнт зацікавленості великих брендів.
Мені здається, що швидкість росту доходу буде набагато більше, ніж швидкість зростання глядачів. Всі ми говоримо, що в 1,5-1,7 рази зросте за три роки кількість глядачів, значить, ми можемо говорити, що в 2 або 3 рази виросте і виручка. Тобто рік у рік складатиме 30-35%.
– Як ти бачиш Україну в кіберспорті через 10 років?
- В України шикарні шанси стати однією з найбільш розвинених в плані кіберспорту країн. Насамперед, через бізнес. Ми з партнером часто можемо жартувати про роль держави в інноваціях. У нас є гарний жарт про те, що в Україні дуже хороший інтернет, за що дякуємо Міністерству Інтернету. На коротку репліку «так такого ж міністерства немає» відповідаємо «в тому-то і справа».
Тому я думаю, що незважаючи на цю нашу позицію, наприклад, якщо в нас буде більше таких ініціатив, як ініціатива Міністерства цифрової трансформації, буде прекрасно. Усе буде розвиватися швидше, і жарт про Міністерство Інтернету стане не настільки актуальним.
Розмовляв Стас Юрасов, телеканал Україна 24
Відеоверсію на YouTube
