Велике інтерв’ю фаундера для Valiant CEO.
Давайте трохи дізнаємося про вас і дійсно відчуємо, що змушує вас працювати — від самого початку. Де почалася ваша історія?
Моя історія почалася у 1989 році — саме тоді батьки купили мені перший комп’ютер.
Звичні та зрозумілі професії втрачали ринкову цінність. Важко було зрозуміти, які знання та навички стануть затребуваними. Мабуть, батьки сподівалися, що я вчитимуся програмувати. І так би й було, але мені шалено сподобалися ігри.
Ігри не тільки розважали, а й занурювали в паралельний світ. До появи комп’ютера цю функцію забезпечували книги. Моє читання завжди було трохи кінематографічним. Я в усіх фарбах, звуках та запахах уявляв кожну описану сцену. Ігри логічно продовжили цю тенденцію — хіба запахів не передавали.
Але в чомусь надії батьків справдилися. На початку 90-х ігри були зовсім іншими. Поки розберешся з налаштуваннями – отримаєш пристойні навички сисадміна. Так, граючи, я потроху навчався.
Вступ до університету ніяк не вплинув на мою любов до ігор. Захоплення допомогло мені знайти однодумців. Але були й неприємні моменти.
Якось я опинився на межі відрахування — запізнився зі здачею лабораторних, контрольних, пропустив дати іспитів. Тільки диво, комунікабельність та здатність швидко навчатися допомогли мені залишитися. З університету я точно знаю, що домовитися можна з усіма чи майже з усіма, якщо потрібно.
Виявилося, що деякі викладачі самі не проти позмагатися на віртуальному полі, поставити хорошу оцінку, якщо студент їх обіграє. Інші вимагали виняткових знань, не йшли на жодні компроміси. Відтоді я багато знаю про роботу мозку. Наприклад, зубріння треба чергувати з фізичним навантаженням, повторювати матеріал сьогодні, завтра і через тиждень — так мозок розуміє, що це не випадкова інформація, а щось важливе.
Не всі мої «колеги» з екстремальних перескладань монетизували своє захоплення. У мене вийшло. Разом з бізнес-партнером Олегом Кротом ми керуємо холдингом TECHIIA. До нього входять компанії з розробки IT-продуктів, виробництва ліцензійного мерчу, організації кіберспортивних турнірів, венчурних інвестицій. Але починалося все з ігор.
Чи є особлива людина, якій ви вдячні, яка допомогла вам дістатися туди, де ви є?
Я не вірю в концепцію self-made. Будь-якій успішній людині допомагали інші: батьки, друзі, вчителі, колеги, хороші начальники (і погані, до речі, теж), партнери. Я — не виняток. На кожному життєвому етапі мені зустрічалися люди, чия допомога безцінна. Але якщо ви питаєте про когось одного, то це моя дружина. Вона завжди знаходить правильні слова підтримки — або підтримує, не сказавши ні слова, коли це так важливо.
Часто лідерів просять поділитися найкращою порадою в їхньому житті. Але давайте перевернемо питання. Яку найгіршу пораду ви отримували?
Мені пощастило з природною допитливістю. А вона ніколи не дозволяла мені задовольнятися однією думкою, навіть від дуже значущої людини. З одним питанням приходжу до кількох експертів. Це можуть бути люди різного світогляду та підходу до прийняття рішень. Можу запитати і вченого-теоретика, і бізнесмена-практика, і навіть футуролога.
Найжахливіша порада, до якої я не дослухався, звучала приблизно так: «Зачекай кілька місяців, скоро все стане як раніше». Був березень 2020-го. Ці слова належать кільком моїм знайомим бізнесменам, які легковажно ставилися до консервативних прогнозів. Нині очевидно, що кількома місяцями ми не відбулися. А я розумію, як важливо не чекати, що проблема вирішиться сама. Ніколи не вирішиться. Завмерти та чекати — дуже погана стратегія.
За час, який міг піти на «почекати», наша компанія найняла більше людей, напрацювала нових клієнтів, підтримала наявних. Багато замовників наших IT-продуктів опинилися у скрутному становищі — через локдаун клієнти не могли приходити до них. Немає клієнтів — немає грошей оплачувати наші послуги. Ми зробили все, щоб знизити, відтермінувати чи ще якось переглянути їхні зобов’язання — допомогти пройти кризу.
Ще одна жахлива порада, до якої я не дослухався: не покладайся на бізнес-плани та стратегії. Аргумент — реальний бізнес дуже далекий від красивих презентацій, лекцій викладачів-теоретиків та оптимістичних прогнозів аналітиків.
З останнім повністю згоден. Бізнес — як бурхлива гірська річка, як торнадо — підприємцю-початківцю нудно не буде. Але відмовлятися від стратегії, плану та прогнозів не можна. Підготовка цих документів дозволяє викристалізувати розуміння того, хто ми і куди йдемо. Безумовно, будь-яка ідея має якнайшвидше зіткнутися з реальністю, можливо, зазнати змін. Але ваша стратегія — як огорожа на даху висотного будинку. Якщо її не буде, прогулянки там стануть украй небезпечним заняттям.
Більше того, щойно ви зрозумієте: компанії потрібні інвестицій, одразу зникнуть питання щодо цінності «цих нудних презентацій». Ваш потенційний партнер охоче послухає історії з реального життя, але важливо побачити все в цифрах. Хто ви такі, що робите, які у вас цінності, як це відображається на роботі та звітах, як виконуєте фінансовий план, наскільки адекватними є прогнози ваших аналітиків — вони взагалі збігаються з реальністю?
Стійкість надважлива у такі кризові періоди, як зараз. Яке визначення стійкості дали б ви?
Для мене стійкість у тому, щоб вчасно реагувати на зміни. Неважливо, чи то йдеться про стан власного здоров’я, чи про дивну напругу в команді. Можливо, комусь потрібен відпочинок, інше завдання чи півгодини для того, щоб погодувати качечок у найближчій водоймі.
Я дуже за те, щоб люди займалися тим, що їм подобається та добре виходить. Але навіть улюблена справа може забрати всі сили. У нас у компанії гнучка система відпусток та вихідних. Людина може взяти собі вихідний із сьогодні на завтра чи післязавтра. Іноді колеги беруть лікарняні із сьогодні на сьогодні. Ми з розумінням ставимося до такого — людина на початку дня може не відчути, що захворіла чи перевтомилася. І я щасливий, шо гнучкістю компанії не зловживають.
Що важливіше для вашої організації — місія, візія чи цінності?
Не можу вибрати щось одне. Для мене розділити ці три складові — як вибирати між правою та лівою рукою, між вухами та очима. Усі частини тіла разом формують здоровий організм. Не можна сказати, що кров важливіша за м’язи.
Наша місія — змінити світ на краще там, де ми можемо це зробити. Ми хочемо надавати послуги найвищої якості з точки зору зручності, креативу, швидкості кожному нашому клієнту в будь-якій частині світу. При цьому ми маємо стратегію сталого розвитку, приєдналися до Глобального договору ООН, дотримуємося корпоративної етики.
Усі компанії холдингу створюють чудовий продукт: IT-рішення в різному вигляді, мерч, розважальний відеоконтент, стартапи, які відбирає та розвиває венчурна студія, інфраструктурні об’єкти, які ми будуємо в різних країнах. Щодня ми працюємо для того, щоб якнайбільше людей стали фанатами наших компаній.
Така амбітна місія не мала б шансів без близьких кожному співробітнику цінностей. Повага до культурних особливостей усіх, з ким взаємодіємо, дозволяє розуміти та бути в добрих стосунках з людьми з усього світу. Як наслідок, ми точно знаємо, що меж немає — світ великий і маленький одночасно. Час та уважність до кожного регіону, де представлені наші продукти, конвертувалися в постійних клієнтів. А клієнти наповнили наше життя знаннями та емоціями, яких не отримаєш за допомогою нових технологій. Хоча останні дуже допомагають бути гнучкими.
Наше візіонерство в тому, що ми живемо сьогоднішнім днем, але думаємо про майбутнє. Щоб бути готовим до нього, ми створили венчурну студію. Вона моніторить ринок стартапів, обирає найцікавіші розробки, запрошує до співпраці.
Ми не приймаємо просто ідеї. На жаль, їхня цінність невелика. Тільки перевірені ринком та клієнтами рішення можуть отримати нашу підтримку. Ми не купуємо красивих слів чи презентацій — лише механізм, що вже працює.
Делегування — частина буття великого лідера. А що, на вашу думку, допомогло б вашим менеджерам також стали видатними лідерами?
Вчитися делегувати можна все життя. Мене непокоїло питання «Як стороння людина може керувати моїм бізнесом?» Це ж моє творіння, а не її — вона не переживатиме так само, як я. А раптом менеджер зробить щось неправильно та зламає все, що я збудував?
Такі думки знайомі будь-якому фаундеру. Але кожен день зволікання перетворює вас на людину, що ламається під вантажем операційних завдань. Міжнародну компанію в такій тривозі не збудувати. А чим більшим стає бізнес, тим більше завдань (і, як наслідок, контролю) потрібно віддати.
Дивно, але кожна з наших компаній виграла від того, що в ній з’являлися нові СЕО. Так, наймані керівники не мають батьківських почуттів до бізнесу. Натомість є спокійний і тверезий погляд на речі. А на певному етапі це набагато корисніше.
Як зробити так, щоби наймані менеджери стали видатними лідерами? Брати тямущих людей і не заважати їм працювати. Не смикати сто разів на день, не вказувати, як жити та працювати. Якщо ми найняли людину на високу позицію, вона точно знає свою справу краще, ніж засновники.
Результати роботи перевіряємо, «виймаючи» менеджера з процесу на кілька тижнів. Якщо команда без керівника працює у звичайному режимі — СЕО вірно побудував процес і коректно розподілив відповідальність. Якщо ж відсутність керівника обертається штормом у команді — справи погані.
Наскільки важливо для лідера пам’ятати про особистий бренд?
Мені більше імпонує поняття «репутація». Працюють люди з людьми, а не бренди з брендами. Необхідно чітко та своєчасно виконувати зобов’язання. Для початківця це вкрай складно.
Не всі підрядники, наприклад, оплачують ваші послуги за фактом отримання рахунку. Ці поки що не отримані гроші ви, припустимо, розраховували направити на виплату зарплат. Але оскільки переказ не отримано, платити нема з чого. Це — «дано» в нашому завданні. Знайти — як виконати зобов’язання перед усіма сторонами своєчасно та в повному обсязі? Рішення — це і є репутація, ваш особистий бренд. Винахідливість, договороздатність, кмітливість, зрозумілість і прозорість — ось над чим варто працювати кожному бізнесменові, початківець він чи ні.
Що ви вкладаєте в термін «лідерство»?
Лідер для мене — це людина-магніт. Він чи вона притягує до себе, до своєї справи правильних людей. Неправильні, як я помітив, швидко відвалюються. Глибоке розуміння своєї справи, готовність легко та доступно розповідати про неї у будь-який час доби — обов’язкові складові. Ще й інтерес до людей — бажання їх слухати, відповідати на запитання.
Мені здається, що лідерство означає щось більше, ніж визначення з Вікіпедії, підручника з бізнесу чи інтуїтивну поведінку людини, яка претендує на щось. Це готовність до експериментів, дивних рішень, але найбільше — готовність відповідати за всі ці рішення, зокрема невдалі.
На початку розмови я поділився історією про те, як мене ледь не вигнали з університету. Це був добрий урок відповідальності за вкрай безтурботну поведінку.
Яку пораду ви б дали нашим молодим читачам, які хочуть стати підприємцями?
По-перше, складайте вчасно самостійні роботи та приходьте на іспити :)
По-друге, від початку стежте за документами, перевіряйте клієнтів та підрядників. Особливо – клієнтів.
Будь-який міжнародний банк, у рамках своєї програми Know Your Customer (KYC), поставить вам мільйон питань про походження не тільки ваших коштів, але й коштів вашого клієнта. Міждержавні організації борються з відмиванням грошей і посилюють банківське законодавство. Результат — банки довше перевіряють нових користувачів, а також їхніх партнерів.
Якщо ви поки що не плануєте виходити на міжнародний ринок, все одно прислухайтеся до цієї поради. Серед ваших партнерів можуть бути компанії, які вже використовують KYC. Якщо вони засумніваються в законності чогось із вашого боку, то не стануть вашим клієнтом.
По-третє, не переоцінюйте ідеї. У голові або на папері це може бути революційно. Але варто занурити вашу геніальну інновацію в реальність. Нехай споживач оцінить необхідність продукту, допоможе вам виявити слабкі сторони. Навіть не сумнівайтеся: знайдуться недоліки у способі доставки, користування, оплати. Після споживчого тест-драйву ви зможете тверезо оцінити, чи варто реалізовувати ідею або ж краще відкласти її до кращих часів.
Четверте — вивчіть вашого покупця. Так, ви чули це багато разів. Цей пункт тісно пов’язаний із попереднім.
Поговоріть з людиною, чию проблему ви хочете вирішити. Напишіть їй, поясніть над чим ви працюєте, попросіть 15 хвилин часу. З нашого досвіду скажу, що люди часто погоджуються допомогти. З одного боку, вони щиро й доброзичливо налаштовані до тих, хто створює щось потрібне. З іншого боку, ви ж намагаєтеся полегшити їм життя.
П’яте — намагайтеся не засмучуватися, коли зрозуміли, що помилилися. Це не так страшно, по-справжньому страшно не зробити правильних висновків. Ще гірше — помилитися двічі в одному місці.
Яка ваша улюблена життєва цитата?
Люби те, що робиш, і роби те, що любиш. Не знаю, хто з видатних умів світу так сказав, але ця фраза червоною ниткою проходить через моє життя. Сподіваюся, вам вона також близька.
Оригінал статті на
