Співзасновник холдингу TECHIIA поспілкувався з Authority Magazine. Юра Лазебніков розповів про події, які привели його до вибору підприємницького шляху, невеселі помилки та важливих людей. Родзинка бесіди — уроки бізнесу, які багато засновників компаній хотіли би знати заздалегідь.
Щиро дякуємо, що приєдналися до нас у цій серії інтерв’ю! Чи можете ви розповісти про те, що привело вас до вибору саме такого кар’єрного шляху?
Дякую за запрошення! Якщо говорити про найперші кроки, то у віці шести років я отримав від батьків у подарунок свій перший комп'ютер. Саме тоді, у 1989 році, в моєму житті і з’явилися комп’ютерні ігри.
Це був кінець СРСР і початок непростих 90-х років у незалежній Україні. Традиційні професії розсипалися, зарплати падали. Дорослі намагалися вгадати, як допомогти дітям опанувати нову стійку спеціальність, здатну приносити більше грошей. Наприклад, програмування.
Думаю, купивши комп’ютер, батьки розраховували на те, що я вивчатиму програмування. Навчався я менш охоче, ніж грав :) Мені з раннього дитинства подобалося читати, переживати те, що відбувається на сторінках книги. А комп’ютерні ігри додавали ще один рівень занурення.
Щоправда, вчитися теж доводилося — попутно. Це зараз диски, приставки, Steam, все працює буквально «повітрям». А тоді доводилося постраждати, щоб установити й запустити гру. Інколи жартую, що середню спеціальну освіту програміста й сисадміна отримав саме тоді. На вибір спеціальності це точно вплинуло.
Після школи я вступив до Київського політехнічного інституту на комп’ютерні науки. А ігри ставали все крутішими. Найчастіше між лабораторними роботами та свіжими релізами я обирав останні. Через це кілька разів провалював терміни складання заліків та іспитів. Це сумнівний привід пишатися, але жоден ВНЗ не навчить такої майстерності переговорів, як ситуація, в яку регулярно потрапляють любителі пограти на кшталт мене.
Нам із друзями доводилося знаходити індивідуальний підхід до кожного викладача. Треба сказати, і викладачі у нас були сучасні. З одним ми навіть грали в Heroes of Might and Magic у якості заліку. Тоді я засвоїв урок про відповідальність: легко влаштувати собі проблеми через недбалість, а вирішувати їх не завжди легко, та й потрібно це в першу чергу мені.
Звичайно, не всі любителі ігор змогли монетизувати своє захоплення. У нас з бізнес-партнером Олегом Кротом вийшло. Сьогодні ми керуємо холдингом TECHIIA, в який входить понад 10 бізнес-проектів. Один з них — медіахолдинг WePlay Esports — займається організацією та проведенням кіберспортивних турнірів топового рівня. Кілька компаній теж з’явилися завдяки любові до нових технологій і кіберспорту.
Мої бізнес-інтереси давно вийшли за межі ігор, але саме з останніх все починалося.
Чого вас навчили складні ситуації, з якими ви стикнулися на початку бізнесового шляху?
Напевно, кожен, хто хоч трохи займається бізнесом, легко назве найбільшу проблему підприємця-початківця. Вона звучить так: для того щоб заробляти багато грошей, тобі потрібно багато грошей.
Коли тобі 18 років, це відчувається особливо гостро. У вас є ідеї, але ви розумієте, що будь-якому проекту, який хоче заробляти притомні гроші, потрібен масштаб. Для масштабу теж потрібні гроші. Де їх взяти? Потрібно мати великий проект, під який тобі їх дадуть. Але для старту великого проекту потрібно багато грошей! Головоломка із серії «що було раніше — курка чи яйце?»
Якщо це завдання вдається розв’язати, шанси на успіх збільшуються. Я почав з того, що позичав гроші під свою відповідальність. Зважаючи на вік, я вірив, що можу звернути гори. Щоб довести це іншим, треба було дуже постаратися — а доводити я міг тільки своїм ентузіазмом і талантом.
Допомога надходила від найближчого кола: батьки, родичі, друзі. Я розповідав про свої ідеї дядькам, тіткам, мамі, татові, друзям і знайомим — до кого тільки міг дотягнутися — і пояснював, як саме використаю їхні гроші та коли поверну борг. Процес тривалий і далеко не завжди успішний. Разу з десятого вийшло. Щоправда, отримав я в 10 разів менше, ніж хотів. Тому довелося працювати у 20 разів інтенсивніше.
Звідки брався драйв продовжувати займатися обраною справою, коли все йшло шкереберть?
Якщо говорити про драйв загалом, то мені пощастило з природними самомотивацією та цікавістю. Я вірив у свої ідеї, вірив, що вийде. Але й був готовий провалюватися — щоб пробувати знову. Звичайно, допомогла підтримка родини. Як колись мене не виганяли з-за комп'ютера, так і на старті бізнесу мені не «зрізали» амбіції.
Не можу сказати, що зараз складнощі змінилися. Проекти ростуть у масштабах, грошей потрібно більше й більше. Жодному нормальному підприємцю не вистачає своїх коштів. Він завжди мріє про створення проектів, які у 20-30 разів більші за поточну інфраструктуру. У цьому суть зростання й експансії.
Тому ви завжди в перманентному пошуку партнерів, які готові вас підтримати. У 18-20 років важкувато знайти перші $50 000, які хтось готовий дати під розвиток твоїх ідей. Але чим далі, тим легше брати на себе відповідальність — є чим її виправдовувати.
Отже, як ваші справи сьогодні? Як сміливість та стійкість забезпечили вам успішний результат?
Маю відчуття, що окрім сміливості та стійкості ми з Олегом виховали в собі здатність вчитися на своїх і чужих помилках, швидко робити висновки та йти далі.
Помилялися при виборі людей у команду — ввели нову систему відбору. Обов’язково враховуємо при наймі співпадіння цінностей. Воно не менш важливе, ніж професійні якості.
Почали втрачати ефективність в операційній роботі — об’єднали наші компанії в міжнародний холдинг TECHIIA. У нього багато напрямів і компетенцій: IT-продукти, IT-сервіс, кіберспорт, девелопмент, виробництво мерчу, e-commerce, виробництво безпілотників і сервіс на їх основі, венчурна студія. Щороку додається кілька проектів. У кожної компанії є свій CEO. Ми з Олегом зосередилися на інвестиціях і стратегічних функціях.
Ми посилено шукали інвесторів, але не могли знайти цікаві пропозиції від людей з хорошим бекграундом і розумінням правил нової цифрової індустрії. Тому зосередилися на реінвестуванні та репутації. Комплаєнс і корпоративна етика — це те, без чого нормальний бізнес неможливий. До інвестицій ми відкриті, але нам потрібні не просто гроші, а сильне партнерство.
Яка з помилок бізнесмена-початківця була найсмішнішою? Яким уроком вона для вас стала?
Від своїх помилок зовсім не смішно і не весело, особливо якщо вони запам’ятовуються на десятиліття :)
Основна помилка в юному віці — віра в те, що все піде за планом. Бракує усвідомлення всіх ризиків і підводних каменів. Через недосвідченість легко хибно розрахувати час і гроші. Переговори замість двох тижнів можуть тривати чотири місяці. Підписання контракту може зайняти не два дні, а півроку. Оплата інвойсу — не в день його приходу на пошту, а за два-чотири тижні у кращому разі.
І це не виняткова, а часта ситуація. У всьому світі контрагенти не платять вчасно. Тим часом вам потрібно виконувати свої зобов’язання: оплачувати офіс і комунальні, платити зарплати, купувати обладнання...
Урок з цього простий, але важливий. Бізнес — це не Дикий Захід, де ти скочив на коня, знайшов у прерії скарб і розбагатів. Так теж буває, але рідко. Бізнес — досить авантюрна, але нудна робота. Вона базується на плануванні, припущеннях, торгівлі ймовірностями. Що менше в тебе досвіду, то більше шансів наробити помилок.
Якщо затримка не закладена в план, якщо неправильно розраховані майбутні доходи й витрати, може скластися вельми неприємна ситуація. Доводиться викручуватися, брати на себе додаткові зобов’язання, займати більше зовнішніх коштів, віддавати частку бізнесу. Цього позбавлені люди, які хочуть стабільності й зарплати чітко раз на місяць, але в надлишку мають ті, хто хоче заробляти гроші самостійно і досягати кратно більшого.
Корпорації схожі одна на одну. Чим ваша відрізняється від інших?
Питання цікаве. Так, холдингові компанії дуже схожі, як, наприклад, люди чи автомобілі. У них схожий набір команд, завдань і компетенцій. Особливості проявляються, коли мова заходить про завоювання конкретного сегмента. Ось тут досвід, навички, здатність нетривіально та швидко вирішувати завдання роблять TECHIIA цікавим учасником ринку. Ми шукаємо баланс між системністю бізнесу, принципами сталого розвитку та стартаперським духом — і знаходимо його.
У нас унікальний портфель компаній, інвестицій та бекграунду, якого немає в інших. Ми робимо ставку на органічний розвиток, коли одні компанії холдингу стають містком до створення нових. Але при цьому ще й концентруємося на диверсифікації. У нас немає «традиційних» компетенцій, нам важливо охопити дуже різні сфери. Думаю, це помітно виділяє нас серед інших.
Що б ви порекомендували своїм колегам з індустрії, щоб допомогти їм процвітати і не «вигоріти»?
Важливо підтримувати баланс. З одного боку, удосконалювати навички, швидко й креативно реагувати на зміни, не боятися генерувати нове, знаходити правильні слова, щоб донести партнерам і команді свої ідеї.
З іншого боку, потрібно вміти вчасно вимкнути комп’ютер та інші гаджети, побути з родиною, вийти на прогулянку, в спортзал чи банально «очолити диванні війська» — виспатися. Втомлений організм не генерує цікавих, революційних рішень. Це до питання про вигорання.
Що стосується процвітання, думаю, комунікація була і залишається головною навичкою для менеджера високого рангу. Глава величезної IT-компанії ніколи не буде кращим програмістом. Керівник Boeing не зобов’язаний вміти будувати літаки у своєму гаражі. Завдання цих людей — розуміти й відчувати команду, партнерів, опонентів, ринок, вміти витягти більше прибутку з конкретної ситуації.
Тому коротка рекомендація — тренуйте емоційний інтелект.
Ніхто не досягає успіху сам. Хто та людина, якій ви вдячні найбільше, яка допомогла вам стати тим, ким ви є?
Така людина є, і це — моя дружина. Вона завжди поруч, я можу на неї покластися, сама її присутність надає мені впевненості в житті. Це якщо ми не говоримо про прямих бізнес-партнерів, як Олег.
Кажуть, у житті завжди є місце подвигу. Але це ривок, який через тиждень стає минулим. У моєму розумінні найголовніше досягнення — коли ти можеш робити круті речі щодня, даєш іншим мотивацію щось робити й рухатися вперед.
Багато людей в моєму житті робили приголомшливі вчинки, робили надможливе — і через тиждень це ставало минулим. А найбільше впливають ті, хто поруч завжди, коли тобі добре чи погано, коли потрібна підтримка або навпаки трапляється успіх і радість.
Я ніяк не зменшую вдячність людям, які здійснюють подвиги. Але їхній глобальний вплив на моє життя значно менший, ніж вплив тих людей, які зі мною поруч щодня.
Як ви використали свій успіх, щоб змінити світ на краще?
Я би сказав, що залежність зворотна — кількість добрих та корисних справ, які бізнес віддає світу навколо, впливає на його успішність :) Від того, як саме ми визначаємо потреби клієнта і що йому пропонуємо, залежить і репутація, і доходи.
Але, звісно, я не зупиняюся тільки на прямих цілях бізнесу. Ми усвідомлюємо соціальну відповідальність. Частину заробітків витрачаємо на покращення життя людей там, де працюємо.
Ми обрали дуже традиційні та фундаментальні сектори — здоров’я та освіту. У першу чергу ми допомагаємо боротися з дитячим раком, посилювати новим обладнанням найбільш завантажені регіональні медичні центри. Окрім цього підтримуємо STEM-напрями у вищих навчальних закладах, наші колеги регулярно стають менторами та ведучими навчальних програм. Восени в одному з київських університетів стартує повноцінний бакалаврський курс «Режисура анімаційного фільму», який створюється спільно з WePlay Esports, а навчання буде проходити в наших студіях.
Поступово ці проекти масштабуються. Це наш вклад у теперішнє та майбутнє. Бізнес і суспільство — це здорова взаємозалежність, і хочеться, щоб усі сторони про це пам’ятали.
Назвіть 5 речей, про які ви б хотіли знати до того, як почали керувати компанією. Чому саме ці аспекти?
Їх набагато більше, ніж п’ять :) Але головні, мабуть, такі.
1. Не можна переоцінювати ідеї.
Це те, що я вивчив в юності. Маю звичку знаходити слабкі місця систем і, відповідно, ніші для бізнесу. Я розповідав про свої ідеї знайомим бізнесменам, щиро чекаючи, що вони візьмуть мої задуми в роботу, а мене — в партнери. Але у відповідь мені тільки ввічливо кивали.
Через певний час виявлялося, що багато із запропонованого мною втілили в життя і навіть заробили на цьому. Про «авторські» відрахування мови не було. Я, звичайно, засмутився. І тільки згодом зрозумів дві речі.
По-перше, не варто шкодувати про ідеї. Так, їх реалізував не я, але хтось інший все-таки визнав їх розумними, втілив з користю для людей і заробив.
По-друге, ідея може бути тисячу разів геніальною, але без мінімального Proof of Concept вона не коштує нічого. Головне завдання — реалізувати, перевірити на практиці. Не припустити, якими можуть бути сильні та слабкі місця, а побачити їх.
Сьогодні ми відразу цікавимося Proof of Concept у кожного, хто приходить в TECHIIA з пропозицією бізнес-ідеї. Спершу в ідею повинен вкластися сам автор. Витратити час, енергію, гроші. Набити реальні синці. Живий механізм, який хоч трохи працює — це вже цікаво і точно вартує більше, ніж просто слова.
2. Щоб побачити нові горизонти, треба підняти очі.
Говорячи буквально, керівник, який постійно копається в дрібних завданнях, навряд чи побудує міжнародну компанію. У якийсь момент доведеться відійти від операційного керування, довірити своє дітище іншим людям. З кожним масштабуванням віддавати завдань доведеться все більше й більше.
Пам’ятаю ці переломні моменти, коли з багаторукого Шиви я поступово перетворювався на «просто» керуючого партнера, а на чолі компаній один за одним ставали призначені CEO. Це страшно. Усередині крутяться питання: чи вірно обрали людину, чи туди поведе, чи не зіпсує мої напрацювання? Вилазять усі можливі й неможливі помилки найму та управління.
Але делегування — вкрай корисна штука. Якщо ви правильно підібрали й навчили команду, а потім вчасно віддали їй відповідальність, кращої опори не придумати. Це звільняє багато часу й енергії для подальшого розвитку всього бізнесу. Кризи показують, що ми з партнером цей іспит здали.
Ми, до речі, часто перевіряємо нових керівників саме на вміння розподіляти відповідальність. Наскільки стійкою лишиться команда, якщо керівник вийде з процесу на певний час? Якщо майже відразу починається хитання, а результати падають, отже, менеджер щось робить не так.
3. Диверсифікований бізнес — стійкий бізнес.
Цей урок я вчив довго, хоч і говорив, що з юності хотів побудувати компанію, що працює на різних континентах. І тільки кілька криз поспіль — економічних і політичних — нарешті закарбували думку в мізках: не можна будувати бізнес, який залежить від однієї країни, валюти, групи споживачів чи будь-якого іншого, але одного фактора. Сильний удар на цю опору — і все, прощавайте, амбітні плани.
Тому одного разу ми вирішили займатися тільки тими бізнесами, які можна розгортати глобально, і вийшли на зовнішні ринки. Це відразу нам додало клопоту. Адже в кожній новій країні потрібно враховувати тисячі чинників. Обов’язкове представництво. Комплаєнс. Завчасно ретельно навчений топ, який стане містком між країною і штаб-квартирою. Локальні консультанти. Основна команда, що складається з місцевих — інакше культурні особливості стануть нездоланною перешкодою.
Доходило до смішного. Наприклад, компанія Enestech створює софт SENET для керування комп’ютерними клубами та кібераренами. Коли вона виходила на ринок Туреччини, ніхто не хотів брати софт на тест. Незабаром з’ясувалося, що «senet» турецькою означає «боргове зобов’язання». Навіює підозри, чи не так? Для локального ринку ми навіть змінили назву на ENES-T.
І це тільки один із безлічі мультикультурних курйозів. Зате, виходячи у великий світ, ми знижуємо ризики: якщо в одній країні криза, ми можемо посилити увагу до іншої, де кризи немає чи вона проходить м’якше.
Диверсифікація стосується і напрямків бізнесу. Наприклад, у 2020-му доходи кількох наших компаній знизилися через локдаун. Натомість злетів кіберспорт, а сервісна IT-компанія JMind отримала більше B2B-замовлень. Ми змогли перебалансуватися — і TECHIIA виросла в проектах, людях і грошах.
4. Гнучкість і репутація важливіша за залізобетонні принципи.
У підприємців часто запитують про основні принципи та переконання. На мій погляд, практично будь-який принцип, який сьогодні красиво виглядає і схожий на рецепт успіху, завтра перетворюється на обмеження. А сила керівника бізнесу — у внутрішній свободі та вмінні перемикатися між режимами.
Пам’ятаю, як один мій знайомий, який принципово не вживає алкоголь, дозволив собі випити за столом, де вирішувалася доля угоди на мільйони. Здавалося б, він поступився своїм переконанням. Але від цього тільки трохи постраждала його печінка, зате бізнес виграв незрівнянно більше. І це — про підприємництво.
Те ж саме стосується принципів управління. Немає сенсу фіксуватися на якомусь одному — кожен з них хороший у своєму бізнесі і у свій час. Не можна керувати компанією під час кризи і в «мирний час» однаково. Керувати командою кіберспортивних талантів, фінансовим департаментом і фабрикою з пошиття іграшок — теж. Кращий стиль керівництва — стиль миттєвої реакції на те, що відбувається у світі. Але він, зі зрозумілих причин, не має чіткого малюнка.
А що має ключове значення — це чиста репутація. Це те, що потрібно ростити не менш старанно, ніж капіталізацію.
5. Іноді потрібно зробити крок назад, щоб зробити два кроки вперед.
Це теж до питання гнучкості. На початку бізнес-шляху я досить прямо підходив до того, як потрібно досягати результату. Наприклад, потрібен нам певний клієнт чи спонсор для заходу — і ми вперто пробивали до нього шлях, не шукаючи додаткових варіантів. Такий підхід ще якось працює для тактичних завдань, але для масштабних проектів — практично ніколи.
2020 підсвітив це особливо яскраво. Коли весь світ закрився на карантин, ми теж могли завмерти і чекати, поки знову дозволять офлайн-івенти. Але ми вирішили використовувати те, що під рукою. Наприклад, турніри WePlay Esports ми миттєво перевели в онлайн, зберігши наші креативні підходи до кіберспортивного шоу. Завдяки цьому рішенню виросли і за доходами, і за годинами перегляду, і за статусом в індустрії.
А з компанією Enestech була інша ситуація — коли комп’ютерні клуби закриті, софт для них не потрібен. Тому ми перепланували роботу: компанія посилила розробку, зробила нові фічі, додала нові моделі монетизації, відкрила нові ринки. Цього б не було, якби ми вперлися в якийсь один спосіб роботи.
У нас є глобальні інвестиційні проекти на рівні держав, які то поновлюються, то затихають — і так уже кілька років. Зрозуміло чому — дуже багато взаємозалежностей між законами, рішеннями урядів, потенційними партнерами, відповідальними людьми від держави. І це нормально. Сьогодні я готовий грати в довгу.
Навіть якби я все це знав на старті на рівні теорії, міг би не повірити. Саме тому важливо спробувати на собі, а не просто знати.
Чи можете поділитися історіями з досвіду засновника про те, як успішно подолати емоційні злети та падіння?
Підприємницька діяльність пов’язана з певною послідовністю змін успіхів та невдач. Якщо ви стаєте на цей шлях, то повинні бути готові до певної синусоїди. Сьогодні ви стрибаєте від радості. Завтра майже досягаєте успіху, але він зривається останньої миті — і всередині виникає не дуже приємна порожнеча й образа на те, що відбувається, на себе і на людей.
У мене немає якоїсь рятівної ідеї, окрім пам’ятати: за злетами можливі падіння, а за падіннями — злети. Завдяки цьому невдача для мене ніколи не була приводом кидати проект, зупинятися і не робити наступну спробу рухатися вперед. Нерозумно ображатися на хмари за те, що з них іде дощ. Так і з бізнес-невдачами. Якщо у вас позитивне маточікування, врешті-решт ви опиняєтеся в плюсі.
Ви людина великого впливу. Якби могли розпочати рух, який приніс би найбільшу кількість добра найбільшій кількості людей, що б це було? Ніколи не знаєш, які наслідки може мати твоя ідея. :—)
Напевно, найкорисніше, що я можу зробити — і ми в TECHIIA вже це робимо — фінансувати цікаві проекти. Практично за кожним з наших проектів стоїть якась соціальна ідеологія.
Якщо говорити по-простому, краще, що може зробити підприємець — інвестувати в людей, які роблять планету й суспільство кращими. Це його талант, як у вчених талант робити відкриття, у хірургів — робити складні операції, а у художників — писати приголомшливі картини.
Багато чого в житті я вже спробував. І хочеться ще більше. Напевно, це основний драйвер. Намагаюся стежити за наукою, мистецтвом, цікавими технологічними розробками. Мені хочеться більше наукомістких проектів в рамках TECHIIA. Те ж саме можу сказати про медицину, створення контенту, соціальні проекти, допомогу талановитим людям, з якими можна робити класні бізнес-проекти, базуючись на їхніх талантах, допомагаючи мультиплікувати й розвивати їх.
Як наші читачі можуть далі стежити за вашою роботою онлайн?
Будемо раді читачам! Запрошую на сайт , на наші сторінки , і . Ми з Олегом також ділимося інсайтами й новинами про інвестиції та технології на наших особистих сторінках. Це акаунти and Олега, а це мої and .
Щиро дякуємо, що приєдналися до нас! Це було дуже надихаюче.
Оригінал статті на
