Як тільки ми почнемо замикатися на локальному ринку, ми відразу станемо нецікавими для навколишніх
Андрій Федорів завітав до , керуючого партнеру кіберспортивного медіахолдингу WePlay Esports і технологічного холдингу TECHIIA, щоб особисто обговорити перспективи розвитку esports-сегменту.
Зустріч пройшла на ВДНГ, де завершується будівництво київської кіберспортивної арени WePlay. Крім термінів здачі об'єкта обговорили заробітки турнірних операторів, книги Харарі та наручний годинник британської королеви.
ПРО АРЕНУ, МРІЇ ТА НЕПОТРІБНУ БІЗНЕС-ЛІТЕРАТУРУ
—Скільки ви витратили на будівництво арени в Києві?
—Плануємо вкластися в $5 млн. Будівництво почалося в березні. Гадаю, в листопаді ми повністю закінчимо будівництво магазину, вітрин, зони, яка зустрічає відвідувачів. У магазині буде продаватися кіберспортивний мерч, вироблений на нашій київській фабриці. Цей мерч ми продаємо по всьому світу, а тепер будемо продавати і на нашій арені.
—У чому твоя особиста філософія? Яка у тебе мрія, заради чого ти все це робиш?
—Сам процес зростання, усвідомлення того, що ти можеш створювати нові напрямки. Ось ця дорога мені особисто дає життєвий кайф. Не цілі, яких ти досягаєш — вони дають лише короткочасне відчуття щастя. А ось ця дорога, шлях, відчуття зростання, відчуття охоплення якихось цілей, які ти раніше не міг собі уявити, коли був студентом або школярем. Це те, що мені подобається.
—Як ти розширюєш кругозір?
—У мене немає ніякої інструкції, просто я люблю дізнаватися щось нове. Наприклад, мені захотілося дізнатися про історію створення перших наручних годинників. Я просто сидів, пив чай, і раптом мені стало цікаво. Не знаю, навіщо мені потрібна була ця інформація, але я взяв і прочитав. Виявляється, наручні годинники дуже довго були виключно жіночим аксесуаром, не призначеним для носіння чоловіками. Справа в тому, що перший годинник був інтегрований в браслет англійської королеви. Це надовго стало жіночою модою. До речі, на перших годинниках не було хвилинної стрілки, тільки годинна. Чоловіки стали носити наручний годинник тільки після Першої світової: солдатам було просто незручно користуватися кишеньковими.
—Що з нещодавно прочитаного тебе зачепило?
—Усе, що написав Ювал Ной Харарі. Його остання книга, «21 урок для XXI століття», торкнула мене найсильніше, хоча багато хто вважає її найслабшою. Я дуже не люблю бізнес-літературу, всі ці інструкції з досягнення успіху. Мені більше подобається наукпоп на кшталт "Зброя, мікроби і сталь", Харарі і автори, які розповідають про те, що зараз відбувається з нашим суспільством.
—Як можна керувати швидкозростаючою міжнародною компанією і не читати бізнес-літературу?
—Для управління такою компанією потрібна спеціальна команда, що складається з ініціативних, закоханих у свою справу фахівців. У мене така команда є і саме вона генерує більшість проривних ідей. Наш головний ресурс — час, і ми навчилися його вигравати. Згаяний час коштує неймовірно дорого. Іноді він може коштувати місця на ринку.
ПРО СПЕЦИФІКУ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ
—З чого б ти порадив починати цифровізацію бізнесу?
—З підготовки інфраструктури. Ми б не змогли працювати з мільярдними ринками, якби в нас не було налагодженої системи support, в розвиток якої ми влили близько $400 000. Ми почали створювати її з нуля, коли у нас було, здається, 13 клієнтів. Почавши займатися створенням інфраструктури пізніше, ми могли б втратити час і проект не був би таким успішним.
—Коли ти усвідомив, що твій ринок — це весь світ?
—Якщо чесно, у мене ніколи не було іншого бачення. Я завжди мріяв про створення транснаціональної компанії, що працює по всьому світу, навіть коли в мене не було такої можливості. Такі амбіції, що виходять за межі локального ринку, у мене були завжди.
—У чому специфіка міжнародного бізнесу?
—Потрібно розуміти локальні правила гри і правила хорошого тону, бути в курсі місцевої етики ведення справ. Для цього потрібно кілька років фізичної, а не номінальної присутності на певному ринку. Так, зараз, не покидаючи України, можна зареєструвати бізнес де завгодно. У Делавері, наприклад. Але всі ж прекрасно розуміють, який ти при цьому американець.
Якщо хочеш будувати багатомільярдну компанію, не можна сидіти на задвірках. Потрібно бути в центрі, де все і відбувається, де можна домогтися успіху. Прописку нашого американського бізнесу ми обирали саме за таким принципом, адже Лос-Анджелес — світовий центр з виробництва розважального контенту.
ПРО ІНТЕГРАЦІЮ ТА ІНВЕСТИЦІЇ В КІБЕРСПОРТ
—Уяви, що ти маркетинг-директор якогось FMCG-бренду. З чого б ти починав інтеграцію в кіберспорт?
—Починати завжди потрібно з пошуку правильних компетенцій. Часто компанії обирають для цього не тих людей, які, однак, можуть переконати всіх в наявності у них певного ігрового бекграунду. Але якщо людина грає в онлайн-покер, це ще не означає, що вона знається на кіберспорті.
Сьогодні фахівці в сфері кіберспорту — це люди, які з цього спорту вийшли. Вони готові ділитися досвідом. Їх потрібно слухати, а не нав'язувати їм розумні книжки. Далі постає питання, скільки це має коштувати. Це питання до маркетологів. Я думаю, що на ці питання добре відповідає статистичний сервіс Nielsen, що підраховує, скільки коштує рекламна плашка уздовж столу на протязі 47 хвилин ефіру з піком аудиторії в 423 тисячі. І якщо кіберспортивна компанія готова запропонувати дисконт в 20% від середньозваженої ціни Nielsen, я думаю, що варто пробувати і заходити.
—На яку суму повинні розраховувати представники українського бізнесу для інтеграції в кіберспорт?
—Насправді це невеликі суми. Декількох десятків тисяч доларів досить для того, щоб зайти на локальний ринок, почати себе просувати, відстежувати конверсію аудиторії. Це зовсім не ті суми, якими оперують на ринку Великобританії, або США. $30-40 тисяч — абсолютно адекватна, достатня сума.
—Який інтерес кіберспортивний сектор представляє для інвесторів? Куди можна вкладати гроші?
—В інфраструктуру і ком'юніті. Можна інвестувати у гравців і команди. Є компанії, які організовують турніри — турнірні оператори. Вони створюють івенти, шоу, організовують трансляції. Далі йдуть великі телевізійні мережі Китаю, Європи, Латинської Америки і США. Ці компанії купують ігровий контент і, ретранслюючи його, роблять аудиторію ще більше.
Крім цього є турнірні платформи — інструменти, що дають можливість пройти шлях від аматора до професійного геймера.
—Як швидко окупаються інвестиції в кіберспорт?
—У комп'ютерних клубів показник повернення інвестицій становить мінімум 20% на рік. Якщо займатися клубом серйозно, якщо пропонувати геймерам не тільки можливість пограти, але і відпочити, побудувавши в клубі хороший бар, ця цифра може бути легко збільшена в два рази.
Фото: Керуючий партнер холдингу Юрій Лазебніков
ПРО БІЗНЕС WEPLAY
—Наскільки ваш прибуток залежить від реклами?
—Це одне з основних джерел доходу, поряд із продажем медіаправ — коли тобі платять гроші за те, що ти виступаєш у ролі підрядника. Ми заробляємо на організації турнірів, ліг, різних івентів, на залученні аудиторії, на розвитку B2С-бізнесу, розділяючи турнірну платформу на преміальний і непреміальний сегменти, які передбачають різний рівень доступу до контенту.
—Чи можливо використовувати при трансляції турніру таргетинг?
—У 2021 року ми будемо готові надавати замовнику аудиторію, відібрану за мовним принципом. Наприклад, вас цікавить Перу. Думаю, з лютого-березня ми зможемо продавати перуанцям їхню аудиторію.
—Який напрям в WePlay найприбутковіший?
—Продаж турнірів, підвищення їхньої якості, залучення все більшої аудиторії. До нас починають звертатися найбільші світові бренди та представники урядів різних країн — просять організувати для них івенти та турніри. Йдеться про мільйони доларів за кожен такий турнір.
Вони готові платити, тому що індустрія зростає. Добре чи погано, але про кіберспорт починають писати, а хайпова тема привертає аудиторію. Крім того, для глядачів кіберспортивні турніри виглядають дуже ефектно: багато екранів, спецефектів, комп'ютерної графіки.
—Якою ти бачиш компанію WePlay через 5 років?
—Номером один, однозначно. Ми бачимо себе компанією, що асоціюється зі створенням преміум-продуктів, компанією, якій довіряють великі бренди, яким цікава ця аудиторія. Ми будемо задавати тренди і постійно покращувати якість наших трансляцій. Ми хочемо бути цікавими і рекламодавцям, і нашій аудиторії. Для цього і потрібна кіберспортивна арена, яку ми будуємо в Лос-Анджелесі: нам важливо перебувати там, де наші глядачі. Навіть якщо це для нас коштує дорожче, ніж будівництво арени в Києві.
—Коли відкривається арена в Лос-Анджелесі?
—Маю велику надію, що взимку ми зможемо запросити журналістів у прес-тур по LA-Arena. Візуально вона буде відрізнятися від київської, але суть — одна і та ж: глядач, який побачив цю арену в ефірі, зрозуміє, що це арена WePlaу, навіть якщо ми приберемо з екрану наш логотип.
—Через 5 років ти будеш жити в Лос-Анджелесі і з посмішкою згадувати свої роки на ВДНГ?
—Я вже більшу частину часу проводжу в Лос-Анджелесі. Там у нас багато проектів — і будівництво арени, і розвиток американського ринку. Але нам дуже цікаво розвивати і Україну. Тут вигідно робити бізнес. Якість українських фахівців за ці гроші дуже крута. Я не знаю, як ідуть справи в інших галузях, але говорячи про продакшн, виробництво мерчу, розробку, скажу, що в нас конкурентів немає. Тому дуже вигідно виробляти щось в Україні, а експортувати по всьому світу. Цим ми і будемо займатися і розвивати цей напрям.
—Як батькам виховувати в дітях здатність так само нестандартно дивитися на світ?
—Не потрібно виховувати дітей, виховуйте себе. Діти все одно виростуть схожими на вас.
—А як виховати себе?
—Потрібно цікавитися життям і постійно відчувати брак знань, успіху, грошей — всього, що доступне на даний момент. Потрібно бути постійно працюючим поршнем, який штовхає самого себе вперед. Багато пишуть книги про те, як стати успішним. Ці книги навіть хтось купує, але я не знаю жодної людини, яка стала успішною після читання таких інструкцій
—Що б ти хотів побажати нашим молодим і амбітним глядачам, яким всього за 50 і в яких ще все життя попереду?
—Щоб кожен, відкриваючи кав'ярню, уявляв, як він володіє Starbucks.
